| Розкриття інформації по суттєві аспекти облікової політики |
Основа підготовки фінансової звітності
Ця фінансова звітність підготовлена у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності («МСФЗ»).
Ця фінансова звітність подана у гривнях, і всі значення округлені до найближчої тисячі, якщо не зазначено інше. |
| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Витрати на позики
Витрати на позики, які безпосередньо стосуються придбання будівництва або виробництва активів, для підготовки яких до їхнього використання за призначенням або продажу потрібен істотний період часу, капіталізуються як частина вартості відповідних активів. Усі інші витрати на позики відносяться на витрати у тому періоді, в якому вони були понесені. Витрати на позики включають відсотки та інші витрати які несе підприємство у зв’язку із запозиченням коштів.
Витрати на позики можуть включати курсові різниці, які виникають із позик отриманих в іноземній валюті у тій мірі в якій вони вважаються коригуванням витрат на відсотки. |
| Опис облікової політики щодо незавершеного будівництва |
Активи у процесі будівництва капіталізуються як окремий компонент основних засобів. До незавершеного будівництва та невстановленого обладнання належить вартість робіт по розробці кар’єру, інших будівельних робіт, вартість інженерних робіт, інші прямі витрати, відповідна частка накладних витрат та витрат на позики для довгострокових будівельних проектів, якщо виконуються певні критерії визнання. Після завершення вартість будівництва переводиться до складу відповідної категорії основних засобів. Незавершене будівництво та невстановлене
обладнання не амортизується до тих пір, поки будівництво відповідних активів не буде завершене і вони не будуть введені в експлуатацію. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочені податки визнаються щодо тимчасових різниць на звітну дату між податковими базами активів та зобов’язань, які використовуються для розрахунку оподатковуваного прибутку та їхньою балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Відстрочені податкові зобов’язання визнаються для всіх оподатковуваних тимчасових різниць за
виключенням випадків коли:
• відстрочене податкове зобов’язання виникає у результаті первісного визнання гудвілу або активу чи зобов’язання в операції, яка не є об’єднанням підприємств і на час операції не впливає ані на обліковий прибуток ані на оподатковуваний прибуток або збиток;
• стосовно оподатковуваних тимчасових різниць пов’язаних з інвестиціями у дочірні асоційовані підприємства та частки у спільних підприємствах, коли строки сторнування тимчасових різниць можна контролювати та існує вірогідність, що не відбудеться сторнування тимчасових різниць у найближчому майбутньому.
Відстрочені податкові активи визнаються для всіх тимчасових різниць, які підлягають вирахуванню та переносяться на майбутні періоди щодо невикористаних податкових кредитів та невикористаних податкових збитків у тій мірі, в якій існує вірогідність отримання достатнього оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можна буде реалізувати тимчасові різниці, які підлягають вирахуванню та перенесені на майбутні періоди невикористані податкові кредити та невикористані податкові збитки за виключенням випадків коли:
• відстрочений податковий актив, який стосується тимчасової різниці, яка підлягає вирахуванню, та виникає у результаті первісного визнання активу або зобов’язання в операції, яка не є об’єднанням підприємств і на час операції не впливає ані на обліковий прибуток, ані на оподатковуваний прибуток або збиток;
• стосовно оподатковуваних тимчасових різниць, які підлягають вирахуванню пов’язаних з інвестиціями у дочірні асоційовані підприємства та частки у спільних підприємствах відстрочені податкові активи визнаються лише у тій мірі, в якій існує вірогідність того, що відбудеться сторнування тимчасових різниць у найближчому майбутньому і оподатковуваного прибутку буде достатньо для реалізації тимчасових різниць.
Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну звітну дату і зменшується у тій мірі, в якій більше не існує вірогідності для отримання достатнього оподатковуваного прибутку, який би дозволив реалізувати усі або частину відстрочених податкових активів. Невизнані відстрочені податкові активи переоцінюються на кожну звітну дату і визнаються у тій мірі в якій існує вірогідність того, що майбутній оподатковуваний прибуток дозволить відшкодувати відстрочені податкові активи.
Відстрочені податкові активи та зобов’язання оцінюються за ставками оподаткування, які, як очікується, будуть застосовуватись у році в якому актив буде реалізовано або зобов’язання погашено на основі ставок оподаткування (та податкових законів) які набули чинності або фактично набули чинності на кінець звітного періоду.
Відстрочені податки, які стосуються статей визнаних поза межами прибутку або збитку визнаються поза межами прибутку або збитку. Статті відстрочених податків визнаються згідно з відповідними операціями або у складі інших сукупних доходів або безпосередньо у власному капіталі.
Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання взаємно зараховуються якщо існує юридично закріплене право зараховувати поточні податкові активи за рахунок поточних зобов’язань з податку на прибуток і відстрочені податки стягуються із того самого об’єкта оподаткування тим самим податковим органом. |
| Опис облікової політики щодо визнання фінансових інструментів |
Фінансові активи та фінансові зобов’язання визнаються, коли Компанія стає стороною договірних відносин за відповідним фінансовим інструментом.
Фінансові активи та фінансові зобов’язання Компанії представлені грошовими коштами та їхніми еквівалентами, дебіторською заборгованістю, кредитами і позиками, за якими нараховуються відсотки, зобов’язаннями за договорами фінансової оренди, а також торговою та іншою кредиторською заборгованістю.
Фінансові активи та фінансові зобов’язання первісно оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на здійснення операції, які безпосередньо стосуються придбання або випуску фінансових активів та фінансових зобов’язань (окрім фінансових активів та фінансових зобов’язань за справедливою вартістю із відображенням переоцінки у складі прибутку або збитку) додаються до або вираховуються зі справедливої вартості фінансових активів або фінансових зобов’язань відповідно на момент первісного визнання. Витрати на здійснення операції, які безпосередньо стосуються придбання фінансових активів або фінансових зобов’язань, які оцінюються за справедливою вартістю із відображенням переоцінки у складі прибутку або збитку визнаються негайно у складі прибутку або збитку. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та короткострокові депозити у звіті про фінансовий стан включають грошові кошти на рахунках в банках та у касі, а також короткострокові депозити із первісним терміном погашення до трьох місяців.
Для цілей звіту про рух грошових коштів грошові кошти та їхні еквіваленти включають грошові кошти та короткострокові депозити як вказано вгорі за виключенням непогашених банківських овердрафтів. |
| Опис облікової політики щодо витрат, пов'язаних з довкіллям |
Законодавство з охорони навколишнього середовища в Україні знаходиться у процесі розвитку і позиція державних органів щодо його застосування постійно переглядається.
Резерв, якщо такий є, формується стосовно витрат, які стосуються чинного стану спричиненого діяльністю минулих років, і який не стосується поточних або майбутніх прибутків для визнання зобов’язання у тому році, в якому виявляються відповідні умови. Оцінка зобов’язань базується на поточних правових вимогах та зобов’язаннях і визначається на основі чинних технічних стандартів. Фактичні результати можуть відрізнятися від оцінок зроблених на відповідну дату. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Собівартість реалізації, яка стосується тієї самої операції, визнається одночасно з відповідними доходами. Також, визнаються витрати включно з гарантіями та іншими витратами, які мають бути понесені після доставки товарів і вартість яких можна визначити достовірно. |
| Опис облікової політики щодо витрат на розвідку та оцінку |
Витрати понесені стосовно розвідки та оцінки потенційних покладів залізної руди, включно з отриманням ліцензій необхідних для виконання цих робіт, капіталізуються і визнаються у складі основних засобів або нематеріальних активів у залежності від характеру таких витрат. Витрати пов’язані із розвідувальним бурінням дослідженням та аналізом даних розвідки та витрати на попередні техніко-економічні дослідження включаються до складу матеріальних активів а витрати пов’язані з отриманням ліцензій включаються до складу нематеріальних активів.
Діяльність з розвідки та оцінки запасів передбачає пошук корисних копалин визначення технічної обґрунтованості та оцінку рентабельності видобутку знайдених ресурсів.
До витрат на розвідку та оцінку належать такі витрати, які безпосередньо стосуються:
• дослідження та аналізу наявних даних розвідки;
• проведення геологічних досліджень розвідувального буріння та взяття проб;
• збирання даних розвідки за допомогою проведення топографічних геохімічних та геофізичних досліджень;
• риття розвідувальних траншей та взяття проб;
• визначення та вивчення обсягу та якості запасів;
• складання попередніх та основних техніко-економічних досліджень.
Капіталізовані витрати на розвідувальні роботи та оцінку продовжують визнаватися як актив допоки очікується повне відшкодування цих витрат через успішну розробку та розвідку в наступному періоді.
Капіталізовані витрати на розвідувальні роботи і оцінку перевіряються на предмет знецінення у випадку якщо факти та обставини припускають що їх балансова вартість може перевищити їх вартість відшкодування. У випадку з нерозробленими родовищами основою для перевірки на предмет зменшення корисності можуть бути лише попередньо оцінені запаси.
У деяких випадках нерозроблені родовища розглядаються як продовження родовищ залізної руди які наразі розробляються. Передбачається, що вони будуть розроблені і почнуть експлуатуватись після виснаження наявних запасів руди. Витрати на розвідку та оцінку більше не мають класифікуватись як такі, коли не є очевидними техніко-економічна обґрунтованість та оцінка рентабельності добування знайдених ресурсів. Перед рекласифікацією у витрати на розробку необхідно провести оцінку зменшення корисності активів розвідки та оцінки та визнати будь-який збиток від зменшення корисності. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Усі визнані фінансові активи оцінюються у подальшому повністю або за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю у залежності від класифікації фінансових активів.
Класифікація фінансових активів
Боргові інструменти, які відповідають наступним критеріям надалі оцінюються за амортизованою вартістю (ця категорія є найбільш характерною для Компанії):
• фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; та
• договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Боргові інструменти, які відповідають зазначеним нижче умовам оцінюються у подальшому за справедливою вартістю через інший сукупний дохід:
• фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків коштів так і шляхом продажу фінансових активів; та
• договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
За умовчанням усі інші фінансові активи оцінюються у подальшому за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Фінансові активи, які обліковуються за амортизованою вартістю у подальшому оцінюються із використанням методу ефективної відсоткової ставки і підлягають зменшенню корисності.
Метод ефективної відсоткової ставки є методом розрахунку амортизованої вартості боргового інструмента та розподілу доходів з відсотків протягом відповідного періоду.
Амортизована вартість фінансового активу є сумою, за якою фінансовий актив оцінюється на момент первісного визнання, за вирахуванням виплат основної суми, плюс накопичена амортизація із використанням методу ефективної відсоткової ставки щодо будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою на момент погашення, скоригованої на будь-який резерв під збитки. Валова балансова вартість фінансового активу є амортизованою вартістю фінансового активу до коригування на будь-який резерв під збитки.
Зменшення корисності фінансових активів
Компанія визнає резерв на покриття очікуваних кредитних збитків для всіх боргових інструментів, які не утримуються як такі що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Очікувані кредитні збитки оцінюються як різниця між усіма грошовими потоками належними для отримання Компанією згідно з договорами та всіма грошовими потоками, які Компанія передбачає отримати дисконтовані за первісною ефективною відсотковою ставкою.
Сума очікуваних кредитних збитків оновлюється на кожну звітну дату для відображення змін у кредитному ризику з моменту первісного визнання відповідного фінансового інструмента.
Для дебіторської заборгованості Компанія застосовує спрощений підхід до розрахунку очікуваних кредитних збитків. Відповідно, Компанія не відстежує зміни у кредитному ризику, але замість цього визнає резерв під збитки на основі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансових інструментів на кожну звітну дату. Компанія визначила матрицю резервів, яка базується на історичному досвіді понесення кредитних збитків скоригованому із використанням прогнозних факторів характерних для конкретних дебіторів та економічного середовища.
Для всіх інших фінансових інструментів Компанія визнає очікувані кредитні збитки за весь строк дії фінансових інструментів коли відбулося істотне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання. Однак, якщо кредитний ризик від фінансового інструмента не збільшився істотно з моменту первісного визнання Компанія оцінює збиток на покриття збитків від цього фінансового інструмента у сумі яка дорівнює 12-місячним кредитним.
Очікувані кредитні збитки за весь строк дії фінансових інструментів являють собою очікувані кредитні збитки, що виникають унаслідок усіх можливих подій дефолту протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. І навпаки, 12-місячні очікувані кредитні збитки являють собою частину очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансових інструментів, які, як очікується, виникнуть у результаті подій дефолту за фінансовим інструментом, що є можливими протягом 12 місяців після звітної дати.
Істотне збільшення кредитного ризику
Під час оцінки того, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом істотного збільшення з моменту первісного визнання Компанія порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом на звітну дату із ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом на дату первісного визнання. Під час здійснення такої оцінки Компанія бере до уваги як кількісну, так і якісну обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію включно з історичним досвідом та прогнозною інформацією, що може бути одержана без надмірних витрат або зусиль.
Незалежно від результату зазначеної вгорі оцінки, Компанія передбачає, що кредитний ризик за фінансовим активом збільшився істотно з моменту первісного визнання коли виплати за договором прострочені більше ніж на 30 днів, якщо тільки у Компанії немає обґрунтовано необхідної та підтверджуваної інформації яка вказує на протилежне.
Фінансові інструменти з низьким рівнем кредитного ризику
Незважаючи на викладене вгорі, Компанія припускає, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не збільшився істотно з моменту первісного визнання якщо фінансовий інструмент визначається як такий, що має низький кредитний ризик на звітну дату. Фінансовий інструмент визначається як такий, що має низький кредитний ризик якщо:
(1) фінансовий інструмент має низький рівень настання дефолту;
(2) дебітор має високу здатність виконувати свої договірні зобов’язання щодо грошових потоків у короткостроковій перспективі; та
(3) несприятливі зміни в економічних і ділових умовах у довгостроковій перспективі можуть знизити, але не обов’язково здатність дебітора виконати свої договірні зобов’язання за грошовими потоками.
Визначення дефолту
Компанія визначає, що дефолт настав, коли актив прострочений більше ніж на 90 днів, якщо тільки у Компанії немає обґрунтованої та підтверджуваної інформації, що доводить доцільність застосування критерію з більшою тривалістю прострочення.
Фінансові активи, які зазнали зменшення корисності у результаті дії кредитного ризику
Фінансовий актив вважається таким, що зазнав зменшення корисності у результаті дії кредитного ризику, коли відбулися одна або більше подій, які мають негативний вплив на очікувані майбутні грошові потоки від фінансового активу. Докази зменшення корисності у результаті дії кредитного ризику включають наявні дані про такі події:
(a) значні фінансові труднощі емітента або позичальника;
(б) порушення умов договору, наприклад дефолт або прострочення виплат;
(в) надання кредитором(ами) позичальника поступки(ок) із економічних чи договірних причин, у зв’язку з фінансовими труднощами позичальника, можливість надання яких в іншому випадку кредитор(и) не розглядав(ли) би(б);
(г) зростання ймовірності оголошення позичальником банкрутства або іншої фінансової реорганізації; або
(ґ) зникнення активного ринку для цього фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.
Політика списання
Компанія списує фінансовий актив, коли існує інформація, яка вказує на те, що дебітор зазнав серйозних фінансових труднощів і не існує реалістичної перспективи щодо його відшкодування наприклад, коли дебітора визнали як такого, що підлягає ліквідації або він розпочав процедури банкрутства, або, у випадку з торговою та іншою дебіторською заборгованістю суми заборгованості прострочені більше ніж на три роки, у залежності від того, яка дата настане раніше. Списані фінансові активи можуть продовжувати вважатися такими, що підлягають стягненню згідно з процедурами відшкодування Компанії, з урахуванням юридичних консультацій, коли необхідно. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Первісне визнання та оцінка
До фінансових зобов’язань Компанії належать торгова та інша кредиторська заборгованість кредити і позики, за якими нараховуються відсотки, а також зобов’язання за договорами фінансової оренди.
Усі фінансові зобов’язання первісно визнаються за справедливою вартістю і у подальшому оцінюються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної відсоткової ставки.
Метод ефективної відсоткової ставки являє собою метод розрахунку амортизованої вартості фінансового зобов’язання і розподілу витрат з відсотків протягом відповідного періоду. Ефективна відсоткова ставка являє собою ставку, яка точно дисконтує очікувані майбутні виплати грошових коштів (включно з усіма комісіями за договорами сплаченими або отриманими, які становлять невід’ємну частину ефективної відсоткової ставки витратами на здійснення операції та іншими преміями або дисконтами) протягом очікуваного строку використання фінансового зобов’язання або коли доцільно коротшого періоду до амортизованої вартості фінансового зобов’язання.
Припинення визнання фінансових зобов’язань
Компанія припиняє визнавати фінансові зобов’язання тоді і тільки тоді, коли зобов’язання Компанії виконані, анульовані, або спливає строк їхнього виконання. Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання, визнання якого було припинене, і компенсацією сплаченою
або до виплати визнається у складі прибутку або збитку.
Коли Компанія обмінює із чинним кредитором один борговий інструмент на інший з суттєво відмінними умовами, такий обмін обліковується як погашення первісного фінансового зобов’язання і визнання нового фінансового зобов’язання. Подібним чином Компанія обліковує значну модифікацію умов чинного зобов’язання або його частини, як погашення первісного фінансового зобов’язання та визнання нового зобов’язання. Передбачається, що умови вважаються суттєво відмінними якщо дисконтована теперішня вартість грошових потоків за новими умовами, включно з будь-якими виплаченими комісіями за вирахуванням будь-яких комісій, що були одержані та дисконтовані за первісною ефективною відсотковою ставкою відрізняються принаймні на 10 відсотків від дисконтованої теперішньої вартості залишкових грошових потоків за первісним фінансовим зобов’язанням. Якщо модифікація не є значною різниця між: (1) балансовою вартістю зобов’язання до модифікації; та (2) теперішньою вартістю грошових потоків після модифікації повинна визнаватись у складі прибутку або збитку як прибуток або збиток у результаті модифікації. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземних валютах первісно відображаються Компанією за спот-курсами обміну відповідних функціональних валют на дату на яку відповідна операція вперше кваліфікується до визнання.
Монетарні активи та зобов’язання деноміновані в іноземних валютах перераховуються у функціональну валюту за офіційними курсами обміну Національного банку України, які діяли на звітну дату. Різниці, які виникають у результаті погашення або перерахунку монетарних статей визнаються у складі прибутку або збитку.
Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті перераховуються із використанням курсів обміну валют станом на дати первісних операцій. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Виходячи з економічної сутності відповідних подій та обставин, які стосуються Компанії функціональною валютою Компанії була визначена українська гривня, яка також є валютою подання фінансової звітності Компанії. Це означає, що операції у валютах які відрізняються від української гривні вважаються операціями в іноземних валютах. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Компанія визнає резерв на покриття очікуваних кредитних збитків для всіх боргових інструментів, які не утримуються як такі що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Очікувані кредитні збитки оцінюються як різниця між усіма грошовими потоками належними для отримання Компанією згідно з договорами та всіма грошовими потоками, які Компанія передбачає отримати дисконтовані за первісною ефективною відсотковою ставкою.
Сума очікуваних кредитних збитків оновлюється на кожну звітну дату для відображення змін у кредитному ризику з моменту первісного визнання відповідного фінансового інструмента.
Для дебіторської заборгованості Компанія застосовує спрощений підхід до розрахунку очікуваних кредитних збитків. Відповідно, Компанія не відстежує зміни у кредитному ризику, але замість цього визнає резерв під збитки на основі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансових інструментів на кожну звітну дату. Компанія визначила матрицю резервів, яка базується на історичному досвіді понесення кредитних збитків скоригованому із використанням прогнозних факторів характерних для конкретних дебіторів та економічного середовища.
Для всіх інших фінансових інструментів Компанія визнає очікувані кредитні збитки за весь строк дії фінансових інструментів коли відбулося істотне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання. Однак, якщо кредитний ризик від фінансового інструмента не збільшився істотно з моменту первісного визнання Компанія оцінює збиток на покриття збитків від цього фінансового інструмента у сумі яка дорівнює 12-місячним кредитним.
Очікувані кредитні збитки за весь строк дії фінансових інструментів являють собою очікувані кредитні збитки, що виникають унаслідок усіх можливих подій дефолту протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. І навпаки, 12-місячні очікувані кредитні збитки являють собою частину очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансових інструментів, які, як очікується, виникнуть у результаті подій дефолту за фінансовим інструментом, що є можливими протягом 12 місяців після звітної дати. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
Компанія здійснює оцінку на кожну звітну дату чи існують будь-які ознаки того, що актив зазнав зменшення корисності. Якщо, будь-які такі ознаки існують, або коли для активу вимагається щорічне тестування на предмет зменшення корисності Компанія оцінює суму відшкодування активу або одиниці, яка генерує грошові кошти. Сума відшкодування активу є більшою з двох величин: справедливої вартості активу або одиниці, яка генерує грошові кошти за вирахуванням витрат на продаж одиниці, яка генерує грошові кошти та вартості під час використання і визначається для окремого активу, якщо тільки актив не генерує надходження грошових коштів, які є в основному незалежними від потоків грошових коштів від інших активів або груп активів.
Коли балансова вартість активу або одиниці, яка генерує грошові кошти перевищує їхню суму відшкодування актив вважається таким, що зазнав зменшення корисності і списується до його суми відшкодування.
При розрахунку вартості під час використання очікувані майбутні потоки грошових коштів дисконтуються до їхньої теперішньої вартості із використанням ставки дисконтування до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та ризики характерні для даного активу. Під час визначення справедливої вартості за вирахуванням витрат на здійснення продажу використовується відповідна модель оцінки.
Збитки від зменшення корисності діяльності, яка продовжується включно зі зменшенням корисності запасів визнаються у звіті про сукупні доходи у тих категоріях витрат, які відповідають функції активу який зазнав зменшення корисності.
Для активів на кожну звітну дату здійснюється оцінка стосовно наявності будь-яких ознак того, що раніше визнані збитки від зменшення корисності можуть більше не існувати або зменшились. Якщо такі ознаки існують, Компанія оцінює суму відшкодування активу або одиниці, яка генерує грошові кошти.
Раніше визнаний збиток від зменшення корисності сторнується лише тоді, коли відбулася зміна у припущеннях використаних для визначення суми відшкодування активу з моменту останнього визнання збитку від зменшення корисності. Сторнування має обмежений характер, так щоб балансова вартість активу не перевищувала суму його відшкодування, або не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена, за вирахуванням зносу, якби жодного збитку від зменшення корисності не було визнано щодо цього активу у попередні роки. Таке сторнування визнається у звіті про сукупні доходи. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Активи та зобов’язання з поточного податку на прибуток за поточний та попередні періоди оцінюються у сумі, яку передбачається відшкодувати від або сплатити податковим органам. Ставки оподаткування і податкове законодавство, які використовуються для розрахунку суми податку є тими що діяли або фактично діяли на звітну дату. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Нематеріальні активи
Нематеріальні активи включно з ліцензіями на добування корисних копалин, які отримує Компанія і які мають обмежені строки корисного використання оцінюються на момент первісного визнання за первісною вартістю. Після первісного визнання нематеріальні активи відображаються за первісною вартістю, за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності, якщо такі є. Створені власними силами нематеріальні активи, за виключенням капіталізованих витрат на розробку, не капіталізуються, а витрати відображаються у звіті про сукупні доходи того періоду в якому були понесені відповідні витрати.
Амортизація
Нематеріальні активи, в основному, включають ліцензії на добування залізної руди та комп’ютерне програмне забезпечення, які амортизуються із використанням прямолінійного методу протягом очікуваних строків корисного використання. Період і метод амортизації для нематеріальних активів із обмеженими строками корисного використання переглядаються як мінімум на кінець кожного звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
Доходи з відсотків
Для усіх фінансових інструментів, які оцінюються за амортизованою вартістю доходи або витрати з відсотків відображаються із використанням ефективної відсоткової ставки, яка є ставкою яка точно дисконтує очікувані майбутні надходження або виплати грошових коштів протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента або коротшого періоду якщо застосовується до чистої балансової вартості фінансового активу або зобов’язання. Доходи з відсотків включаються до складу фінансових доходів у звіті про сукупні доходи. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Чисті активи які належать учасникам
Згідно з чинним українським законодавством та у відповідності до статутних документів Компанії, чисті активи Компанії, які належать учасникам можуть бути викуплені за грошові кошти на запит учасників Компанії. Зобов’язання Компанії із викупу часток учасників призводить до виникнення фінансового зобов’язання у розмірі теперішньої вартості суми викупу, навіть якщо це зобов’язання залежить від можливості учасників реалізувати свої права. Не виявляється можливим визначити справедливу вартість цього зобов’язання, оскільки не відомі строки та факт виходу учасників із Компанії.
Для практичних цілей Компанія оцінює зобов’язання подане у статті чистих активів, які належать учасникам за балансовою вартістю чистих активів Компанії. У випадку якщо існує чистий дефіцит у учасників не виникає обов’язкового до виконання зобов’язання щодо поповнення дефіциту, оскільки, за певних умов вони можуть вдатися до ліквідації. Відповідно, чистий дефіцит, який належить учасникам класифікується як власний капітал.
Випущений капітал
Компанія визначає розмір випущеного капіталу як номінальну вартість часток учасників, виражених у національній валюті України. Збільшення випущеного капіталу Компанії допускається лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів у повному обсязі у відповідності до заявленого розміру згідно Протоколу зборів учасників. Додаткова інформація про випущений капітал наведена в Примітці 4. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Ідентифікація оренди
У момент укладення договору Компанія визначає чи є договір в цілому або його окремі компоненти договором оренди. Договір в цілому або його окремі компоненти є договором оренди, якщо за цим договором передається право контролювати користування ідентифікованим активом (базовим активом) протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію.
Для того, щоб договір містив оренду, необхідно, щоб одночасно виконувались наступні три умови:
• у договорі є ідентифікований актив;
• договір передає Компанії право отримувати в основному всі економічні вигоди від використання активу протягом періоду використання;
• договір передає Компанії право керувати використанням активу.
Державний акт на право постійного користування землею визнається договором оренди, оскільки виконуються всі три необхідні умови:
• земельна ділянка конкретно визначена (є ідентифікований актив);
• Компанія має право отримувати практично всі вигоди від використання земельної ділянки;
• Компанія визначає спосіб використання земельної ділянки. Обмеження щодо цільового призначення є захисним правом та не позбавляє Компанію права керувати використанням активу.
Для договорів оренди у вигляді актів постійного користування землею Компанія визначає строк оренди як нескінчений (так само як для землі у власності). Компанія проводить повторну оцінку того, чи є договір в цілому або його окремі компоненти договором оренди, тільки в разі зміни умов даного договору.
Компанія як орендар
Компанія є стороною договорів оренди як орендар щодо, крім іншого, наступного:
a) земельних ділянок, в тому числі земельних ділянок під будівлями та спорудами,
б) будівель для виробничих та офісних площ
в) транспортних засобів
г) виробничого обладнання.
Оренда визнається, оцінюється та подається відповідно до МСФЗ 16 "Оренда".
На основі застосовуваної облікової політики Компанія відображає актив у формі права користування та орендні зобов'язання на дату початку оренди за всіма договорами оренди, що передбачають право контролювати використання ідентифікованих активів протягом періоду часу.
Дата початку оренди - це дата, коли базовий актив стає доступним для використання орендарем. На початку дії договору Компанія оцінює чи є договір орендою, або чи містить договір оренду.
Активи у формі права користування
Компанія визнає активи у формі права користування на дату початку оренди (тобто на дату, коли базовий актив буде доступний для користування). На дату початку оренди активи у формі права користування оцінюються за собівартістю. Собівартість активів у формі права користування включає суму визнаних орендних зобов’язань, понесені первісні прямі витрати, орендні платежі, здійснені станом на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди, витрати на відновлення.
Після дати початку оренди активи у формі права користування оцінюються за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності і коригуються на будь-яку переоцінку орендних зобов'язань.
Активи у формі права користування, як правило, амортизуються протягом меншого із строків - строку очікуваного корисного використання активу чи строку оренди на прямолінійній основі. Якщо наприкінці строку оренди до Компанії переходить право власності на орендований актив чи якщо Компанія обґрунтовано впевнена що скористається можливістю його придбання, актив у формі права користування амортизується протягом очікуваного строку корисного використання базового активу.
Активи у формі права користування також тестуються на предмет знецінення. Відповідна облікова політика представлена в Розділі «Зменшення корисності нефінансових активів» Примітки 3 «Основні принципи облікової політики».
Орендні зобов’язання
На дату початку оренди Компанія визнає зобов’язання з оренди, оцінені за теперішньою вартістю орендних платежів, що мають бути здійснені протягом строку оренди. Орендні платежі включають фіксовані платежі за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню, змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, і суми, які, як очікується, будуть сплачені за гарантіями ліквідаційної вартості. До орендних платежів також входить ціна виконання можливості придбання, якщо Компанія обґрунтовано впевнена у тому, що вона скористається такою можливістю та платежі в рахунок штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди передбачає реалізацію орендарем можливості припинити оренду.
Змінні орендні платежі, які не залежать від індексу чи ставки, визнаються витратами у тому періоді, коли настає подія чи умова, що зумовлює такий платіж.
При обчисленні теперішньої вартості орендних платежів Компанія застосовує припустиму ставку відсотка в оренді. Якщо таку ставку не можна легко визначити, що, як правило, застосовно до оренди Компанії, то Компанія застосовує ставку додаткових запозичень – ставку відсотка, яку Компанія сплатила б, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням, кошти, які необхідні для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов.
Строк оренди, визначений Компанією, включає:
- невідмовний період за договором оренди;
- періоди, які охоплює можливість продовження оренди, якщо Компанія обґрунтовано впевнена у тому, що реалізує таку можливість;
- періоди, які охоплює можливість припинити оренду, якщо Компанія обґрунтовано упевнена у тому, що вона не реалізує таку можливість.
Після дати початку оренди сума орендних зобов'язань збільшується, щоб відобразити проценти
за орендними зобов'язаннями (з використанням методу ефективної процентної ставки), і зменшується для відображення здійснених орендних платежів. Крім того, балансова вартість зобов'язань з оренди переглядається в разі модифікації, зміни строку оренди, зміни орендних платежів або зміни оцінки покупки базового активу.
Компанія переоцінює орендні зобов'язання (і вносить відповідне коригування у відповідний актив у формі права користування), коли:
• Змінився строк оренди або відбулася зміна в оцінці реалізації можливості продовження оренди (в цьому випадку орендне зобов'язання переоцінюється шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої ставки дисконту);
• Орендні платежі змінилися через зміну індексу або ставки, або ринкової ставки, чи через перегляд по суті фіксованих орендних платежів, у цьому випадку орендні зобов'язання переоцінюються шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів, використовуючи незмінену ставку дисконту (якщо тільки зміна орендних платежів не пов'язана зі зміною плаваючої процентної ставки, у цьому випадку використовується переглянута ставка дисконту);
• Договір оренди змінився, але модифікація оренди не вважається окремою орендою (в цьому випадку орендне зобов'язання переоцінюється шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої ставки дисконту).
Орендне зобов’язання подано окремим рядком у звіті про фінансовий стан. Компанія відображає відсотки за орендними зобов'язаннями в складі фінансових витрат в звіті про сукупні доходи.
У звіті про рух грошових коштів платежі в рахунок основної та процентної частки орендного зобов’язання представлені в рамках фінансової діяльності.
Зобов'язання з оренди земель гірничодобувного призначення
Такі зобов'язання стосуються угод про користування землями гірничодобувного призначення, які не підпадають під сферу застосування МСФЗ 16 «Оренда».
Майбутні зобов'язання щодо умовних орендних платежів
Ці зобов'язання включають майбутні грошові потоки, які залежать від нефіксованих ставок, пов'язаних з довгостроковою частиною оренди землі, яка не використовуються для прямого видобутку руди та обліковуються відповідно до МСФЗ 16, тоді як короткострокова частина визнається як орендні зобов'язання у звіті про фінансовий стан.
Короткострокова оренда та оренда малоцінних активів
Компанія застосовує звільнення щодо короткострокової оренди (тобто тих договорів оренди, за якими строк оренди становить 12 місяців або менше від дати початку оренди та які не містять можливість її продовження). Компанія також застосовує виключення із застосування стандарту для оренди малоцінних активів щодо оренди офісної техніки, яка розглядається як малоцінна, а саме, з вартістю нижче 150 000 гривень.
Орендні платежі за короткостроковою орендою та орендою малоцінних активів визнаються витратами на прямолінійній основі протягом строку оренди.
Компанія як орендодавець
Оренда, в якій Компанія не передає суттєво всі ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на актив, класифікується як операційна оренда. Доходи від оренди обліковуються на прямолінійній основі протягом строку оренди та включаються до доходу у звіті про прибутки та збитки в зв’язку з їх операційним характером. Первісні прямі витрати, понесені при укладанні договору операційної оренди, додаються до балансової вартості об’єкта оренди та визнаються протягом строку оренди на такій самій основі, як дохід від оренди. Умовна орендна плата визнається доходом у тому періоді, в якому вона отримана.
Доходи з оренди
Доходи з оренди, які виникають за договорами операційної оренди, обліковуються на прямолінійній основі протягом строку дії договору оренди. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси
Запаси оцінюються за меншою з двох величин: первісної вартості та чистої вартості реалізації. Витрати понесені для доведення кожного продукту до свого теперішнього розташування та умов обліковуються із використанням методу ФІФО («перше надходження перше вибуття»).
Чиста вартість реалізації являє собою очікувану ціну продажу під час звичайної господарської діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення виробництва та очікуваних витрат необхідних для здійснення продажу.
Будь-який резерв на покриття збитків від старіння визначається з урахуванням конкретних статей запасів. Проводяться регулярні перевірки для визначення розміру будь-якого резерву на покриття збитків від старіння. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основні засоби відображаються за первісною або умовною вартістю на дату переходу до МСФЗ (надалі іменується як «первісна вартість») за вирахуванням накопиченого зносу та накопичених збитків від зменшення корисності, якщо такі є.
Первісна вартість основних засобів включає ціну їхнього придбання, включно з імпортними митами та податками на операції придбання, які не відшкодовуються, будь-які безпосередньо понесені витрати на доведення активу до свого робочого стану та місцезнаходження у якому він буде використовуватись за призначенням, а також витрати на позики для довгострокових проектів будівництва якщо виконуються відповідні критерії визнання.
У випадку коли вимагається заміна істотних частин основних засобів з певними інтервалами Компанія визнає такі частини як окремі активи із конкретними строками корисного використання і амортизує їх відповідно. Аналогічно, під час проведення основного технічного огляду їхня первісна вартість визнається у балансовій вартості основних засобів як заміна за умови задоволення певних критеріїв визнання. Витрати, понесені після введення об’єктів основних засобів в експлуатацію, такі як витрати на ремонт і технічне обслуговування, зазвичай відносяться до звіту про сукупні доходи того періоду у якому вони були понесені.
У ситуаціях, коли можна чітко продемонструвати, що витрати призвели до збільшення майбутніх економічних вигід, які передбачається отримати від використання об’єкта основних засобів понад його первісно оцінений норматив виконання, витрати капіталізуються як додаткова вартість об’єктів основних засобів.
Основні запасні частини та резервне обладнання кваліфікуються як основні засоби, коли передбачається, що вони будуть використовуватись протягом більше ніж одного періоду.
Очікувані строки корисного використання кожного об’єкта враховують, як обмеження щодо фізичного використання об’єкта, так і теперішню економічну оцінку розвіданих і придатних до видобування запасів гірничодобувного активу на якому такий об’єкт розташований. Оцінки залишків строків корисного використання проводяться регулярно для усіх гірничодобувних будівель виробничого обладнання причому для найбільших активів здійснюються річні переоцінки. Зміни в оцінках які впливають на розрахунки виробничим методом обліковуються перспективно. Амортизація починається з наступного місяця після дати введення об’єкта в експлуатацію. Земля у власності не амортизується.
За виключенням гірничодобувних активів та шламосховищ які амортизуються із використанням виробничого методу амортизація розраховується на прямолінійній основі протягом очікуваного залишку строку корисного використання активу таким чином:
Будівлі 10-50 років
Виробниче обладнання 2-15 років
Транспортні засоби 5-15 років
Пристрої та інвентар 4-10 років
Об’єкт основних засобів припиняє визнаватися після вибуття або коли не очікується отримання майбутніх економічних вигід від продовження використання активу або його вибуття. Будь-який прибуток або збиток який виникає у результаті припинення визнання активу (розраховується як різниця між чистими надходженнями від вибуття та балансовою вартістю об’єкта) включається до звіту про сукупні доходи на момент припинення визнання об’єкта основних засобів. |
| Опис облікової політики щодо забезпчень |
Резерви визнаються коли Компанія має поточне зобов’язання (юридичне або конструктивне) внаслідок минулої події існує ймовірність, що знадобиться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди для погашення цього зобов’язання і можна зробити достовірну оцінку цього зобов’язання. У випадках коли Компанія очікує, що деякі або усі резерви будуть відшкодовані наприклад, за договорами страхування, таке відшкодування визнається як окремий актив, але тільки тоді, коли існує достатня впевненість у тому, що таке відшкодування буде отримане. Витрати пов’язані із будь-яким резервом подаються у звіті про сукупні доходи за вирахуванням будь-якого відшкодування.
Якщо вплив вартості грошей у часі буде суттєвим резерви дисконтуються із використанням поточної ставки до оподаткування, яка відображає коли застосовується ризики характерні для цього зобов’язання. Якщо, застосовується дисконтування, то збільшення резерву у зв’язку із плином часу визнається як фінансові витрати.
Умовні активи та зобов’язання
Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, але розкриваються тоді коли існує суттєва ймовірність надходження від них економічних вигід.
Умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності, якщо не існує суттєва ймовірність того, що знадобиться вибуття економічних ресурсів для погашення цих зобов’язань, і можна зробити достовірну оцінку їхнього розміру. Інформація про них розкривається за виключенням випадку коли вибуття ресурсів є малоймовірним. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від продажу |
Визнання доходів
Доходи від реалізації оцінюються на основі компенсації на яку, як очікується, Компанія отримує право за договором і виключає суми зібрані від імені третіх сторін.
Доходи від договорів з клієнтами визнаються за умови виконання усіх перелічених внизу умов:
• сторони схвалили договір і зобов’язуються виконувати свої відповідні зобов’язання;
• Компанія може визначити права кожної сторони відносно товарів та послуг, які будуть передаватися;
• Компанія може визначити умови оплати за товари та послуги, які будуть передаватися;
• договір має комерційну сутність (тобто очікується що ризик час або сума майбутніх грошових потоків зміняться внаслідок договору); та
• цілком імовірно, що Компанія отримає компенсацію, на яку вона матиме право в обмін на товари або послуги які будуть передаватися клієнту.
Перед визнанням доходів також мають виконуватись такі спеціальні критерії щодо визнання:
Надання послуг
Доходи від надання послуг визнаються як зобов’язання із виконання задоволені протягом певного періоду часу. Доходи визнаються з урахуванням етапу завершеності договору.
Реалізація товарів
Доходи визнаються коли контроль над товарами переходить до покупця і суму доходів можна достовірно оцінити. Контроль над товарами переходить, коли право власності на товари передається клієнту, як визначено в умовах договору купівлі-продажу. Доходи від реалізації оцінюються за справедливою вартістю компенсації отриманої або до отримання і являють собою суми до отримання за товари надані у процесі звичайної господарської діяльності, за вирахуванням дисконтів мит та податків з продажів. |
| Опис облікової політики щодо витрат на дослідження та розробку |
Витрати на розробку також включаються до складу незавершеного будівництва та невстановленого обладнання. Після завершення розробки будь-які витрати на розвідку та оцінку разом із подальшими витратами на розробку класифікуються як гірничодобувні активи. |
| Опис облікової політики щодо витрат на розкривні роботи |
Витрати на розкривні роботи до початку експлуатації
Витрати на розкривні роботи на етапі розробки кар'єру, понесені до початку експлуатації, капіталізуються, як частина витрат на будівництво гірської виробки. На момент початку експлуатації виробки ці витрати на розкривні роботи до початку експлуатації переводяться до складу гірничодобувних активів і починається їхня амортизація.
Витрати на розкривні роботи після початку експлуатації
Витрати на розкривні роботи після початку експлуатації спрямовані на видалення розкривної породи під час промислової експлуатації кар’єру. Такі витрати на розкривні роботи загалом не капіталізуються вважаються змінними виробничими витратами і включаються до собівартості виробництва. Витрати на розкривні роботи після початку експлуатації можуть капіталізуватись як актив тоді і тільки тоді коли виконуються усі із перерахованих внизу критеріїв:
• існує значна вірогідність що будуть отримані очікувані майбутні економічні вигоди, які чітко відносяться до капіталізованих витрат на розкривні роботи;
• до підприємства надійдуть майбутні економічні вигоди не раніше ніж через два фінансових роки (за виключенням фінансового року у якому були понесені витрати на розкривні роботи);
• Компанія може ідентифікувати компонент покладу руди доступ до якої покращився;
• період у якому до підприємства надійдуть майбутні економічні вигоди можна достовірно визначити. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість
Доходи від реалізації витрати та активи визнаються за вирахуванням суми податку на додану вартість («ПДВ») за виключенням випадків коли:
• ПДВ виплачений в операції придбання активів або послуг не підлягає відшкодуванню від податкового органу; у цьому випадку ПДВ визнається як частина вартості придбання активу або як частина статті витрат відповідно; та
• дебіторська та кредиторська заборгованість відображається із включеною сумою ПДВ.
Чиста сума ПДВ до відшкодування або до сплати податковому органу включається до звіту про фінансовий стан у вигляді частини дебіторської або кредиторської заборгованості.
Потоки грошових коштів, які стосуються інвестиційної та фінансової діяльності відображаються за вирахуванням ПДВ відповідно. |